Сценарий украинской вечерницы

Подробности

Категория: Сценарии

Опубликовано 25.11.2013 10:08

СЦЕНАРІЙ

Українських вечорниць «Рідна мова, як мати, у світі — одна!» (до Дня української писемності та мови)

Звучить ф-ма музики №1

(На сцену виходить ведуча з хлібом і сіллю на вишиваному рушнику)

Г. Добрий день вам, добрі люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день і не на рік,
А на довгий-довгий вік.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.
Для людей відкрита хата наша біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

Ведуча вручає хліб-сіль господарям Спілки інвалідів «Друг»

Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляли наші батьки, з подвір’я, по якому ми бігали, з села чи міста, з України, де ми народилися. А Україна — це наша Батьківщина. То ж запрошуємо Вас, шановні, на наші українські вечорниці!

Фонограма мікшується.

Ф-ма музики №2

Ой, як згадаю… в молодості так полюбляла вечорниці! Бувало, як зберемося у тітки Меланки співаємо, танцюємо аж доки півні не заспівають… А, які хлопці до нас приходили… Там, сусідка моя Кайдашиха і Омелька свого зустріла… Гарний парубок був, а вона як була стерво так і залишилася… хоча і моя кума, молодшенького Лаврінчика у них хрестила. От характер, не кому життя від неї немає. З Мотрею в рукопашну ходить, Мелашка світ за очі пішла…

На сцену виходить Кайдашиха.

Кайдашиха А, що це в тебе тут таке робиться? Хвіртка на розпашку… ніякого порядку немає…
Господиня Без тебе , ніде, нічого не освятиться. Свого носа завжди впреш, куди тебе не просять.
Кайдашиха А я, що?… Я просто так зайшла поцікавитися… А ти на мене всіх собак спустила… У тебе мабуть вечорниці будуть?
Господиня А, тобі то що? Ти з цього віку вже виросла…
Кайдашиха Не скажи, не скажи… Я ще ого-го… Мій вік тільки в паспорті значиться, а душа ще молодюсенька. Можна і мені на вечорницях залишитися… Ну, будь ласочка… Що, я в дома бачу, окрім сварок та бійок… нічого… Помру і згадати буде нічого…
Господиня Гаразд, залишайся, тільки ж дивися рота свого без надобності не розкривай… І боронь тобі Боже з ким посваритися…
Кайдашиха Ні…ні… ні… Буду, як культурна людина… буду співати, танцювати… А, пам’ятаєш, кумонько, як здорово ми з тобою співали… Може, заспіваємо…
Господиня А, чого б і не заспівати…

ф-ма №3 Відеоролік

или Відеоролік для дома-интерната

Господиня. Ой, лишенько, та у нас вже гості на порозі. Ласкаво просимо вас до нашої господи.

Завітайте до світлиці,
На вкраїнські вечорниці,
Пригощати будемо піснями,
Ще й хотіли пирогами,
Та не стало в нас мукички,
Тож зліпили варенички.
Кайдашиха
Доброго вам настрою
У цей чудовий вечір! Для скучання,сумування
Вибирайте інший час,
Тільки жарти,тільки сміх
Дозволяється для всіх..

Кайдашиха Кума, кума… А з якої нагоди у тебе вечорниці? Мабудь душа свята захотіла?…
Господиня А як же і захотіла! Для цього є нагода!
Кайдашиха Це, що ота клята Пріська тебе умовила…
Господиня Яка ще Пріська?
Кайдашиха Та, Нагода…
Господиня Вмерти та не встати… Ти українську мову знаєш так, що завидки беруть…
Кайдашиха А, що… я що то не те сказала?
Господиня Як завжди не в тин, ні в ворота! Сьогодні у нас свято! Святкуємо День народження нашої співучої, солов ‘їної, барвінкової української мови.
Кайдашиха Оце тобі лишенько… Я ж і не причепурилася до свята…
Господиня Кума, та не переймайтеся, Вам що, заміж йти?
Кайдашиха Ось мені цікаво, звідкіля ж пішла наша мова? Мабуть хтось розумний та вчений придумав.
Господиня Ой, не кажи. Такий чоловік був, золота людина. Ти про Нестора Літописця чула?
Кайдашиха /думає/ Та, щось пригадую… Красень такий був…
Господиня Кума, я не про це у Вас питаю… Я про мову…
Кайдашиха А… якщо про мову, чесно кажучи я нічого не знаю.
Господиня Гаразд, зараз моя небога прийде, вона у мене вчена, у пансіоні навчалася, вона точно знає.

Звучить ф-ма музики із фільму «За двома зайцями»

На сцену виходить Проня.

Проня на фоні музики І, шо ето за конфуз, /в сторону/ ізвозчик, ти куди меня привьоз? Шо ето за публіка?.. Ой, здрастє, тьотя…
Господиня Пронечко, здоровенька була. А ми з кумою тільки про тебе згадували…
Проня Знову пліткували?
Господиня Ні, ні… Я їй кажу, що моя племіничка вчена людина і про Нєстора знає все
Проня Це, про кого Махна чи Шуфрича?..
Господиня Та, ні… Про Нєстора Літописця.
Проня А… Знаю, можу не тільки розказать, но і показать.
Кайдашиха Ой, яка вона в тебе розумниця, не те що мої невістки…
Господиня Кума, помовчіть будь ласка. Послухайте мою Проню.

Фонограма музики мікшується.

№5 ПРЕЗЕНТАЦІЯ «Нестор літописець»

Проня Знаєте, шановні, коли я до вас їхала зі свого пансіону, разом зі мною їхали німець, англічанин та італієць і у нас зайшов такий вчений розговор : у кого мова найкраща. Першим заговорив англієць:
— Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова — мова Шекспіра, Бай-рона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.
— Ні в якому разі, — гордовито заявив німець. — Німецька мова — це мова двох великих імперій — Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення. Італієць усміхнувся і тихо промовив:
— Панове, ви обидва помиляєтеся, італійська мова — це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Данте, Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетгі. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.
— Вони ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості їхніх мов. І запитала чи могли б вони написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери?
— Ні, ні, ні! Це ж неможливо, — відповіли англієць, німець та італієць.
— На ваших мовах неможливо, а нашою — просто. Назвіть якусь літеру,- звернувся він до німця.
— Нехай буде «П» — сказав той.
— Добре. Оповідання буде називатися «Перший поцілунок» Я і видала їм! Ось послухайте:
Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення:»Приїздіть, пане Павле, — писав поважний правитель повіту Полікарп Паскевич, — погостюєте, повеселитесь». Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під’їхали поважні персони — приятелі господарів. Посадили пана Павла поряд панночки — премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань, польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пльзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок. Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прохмелілому поетові. Походили, погуляли. … Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!
Після тиші… пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу. Кайдашиха Ось тобі і маєш! А ти знаєш, кума, я згадала, що наша мова у світі займає друге місце після італійської по своїй мелодійності та співучості? А, якщо ще з гумором… Не віриш, тоді увага на екран.

№6 КЛІП «ЛІСАПЄД»

На сцену виходить Мотря, невістка Кайдашихи.

Мотря А!.. Ось вона де! Я її біля груші чекаю, а вони на витребеньки пішли, молодість вирішили згадати?
Кайдашиха Ти чого тут галасуєш, чого ти рота свого поганого на мене розкриваєш? І тут від тебе спокою немає…
Мотря Покій мамо, вам тільки сниться… Краще не доводіть до гріха… Око я Вам, ще не виколола? /В сторону / Це тільки питання часу…
Кайдашиха Та я ж тебе за такі слова… / кидається до Мотрі битися, господиня встає поміж них/
Господиня Годі вже! Годі я сказали воювати вдома будете! Як не соромно! Хоча б гостей посоромилися б! Краще давайте заспіваємо.
Мотря А, давайте! І пісня у мене є… про кляту свекруху та нелегку долю невістки…
Кайдашиха Ти знову?..
Господиня Кума, заспокойся, ти теж була невісткою… А пісня така дійсно є, ось послухай!

Господиня з Мотрею співають акопельно пісню «Проводжала мати»

Кайдашиха Яке тільки горе, я аж прослезилася! Мотре, а що ти там за свій кошик вчепилася? Що ти там ховаєш?..
Мотря Кримінал! Не лізте, мамо, там наркотик…
Кайдашиха Я звоню 102!
Мотря Та, зачекайте! З гумором у Вас завжди проблєма… Не з пустими ж руками на свято йти, ось я і взяла нашого національного наркотика — САЛО! А, які пісні про нього співають… Послухати хочете?…
Кайдашиха і господиня / переглянулися, разом / А, давай!

№ 7 КЛІП «САЛО»

Господиня Та, наше сало люблять у всьому світові! А, москалів, як послухаєш, що вони тільки не базікають про нашу мову, як її не перекручують. Проня Не кажи, тьотя! Особєнно, оцей — тамбовський вовк.

№ 8 КЛІП ТАМБОВСЬКИЙ ВОВК «Про українську мову»

Господиня Подруженьки, а які ж вечорниці без вареників?
Кайдашиха То ж може пісню про варенички заспіваймо?
Мотря А, чого б і ні?

№ 9 Звучить фонограма жінки виконують пісню «Ой, мій миленький, вареничків хоче»

Кайдашиха Ой, кумонько, я давно так не веселилася! І поспівали, і гарних людей послухали…
Господиня Як кажуть в народі: «І на людей подивилися, і себе показали!»

Всі виходять, кланяються.

№ 10 КЛІП «МИ УКРАЇНЦІ!»

Господиня Бувайте ж здорові, живітє багато
І ще приїжджайте до нашої хати.
Спасибі щире всім, хто сьогодні, в цьому залі брав участь у нашому святі.
Проня Шановні гості!
Все, що в серці мали
Вам подарували
Світлу мрію й казку
Кайдашиха Нашу пісню й ласку
Господиня Щебет солов’їний
Всі разом Славу України!

Господиня Разом із вами сьогодні були: славнозвісна Кайдашиха із повісті Нечуй-Левицького «Кайдашева сім’я»- моя кума на новий лад, роль якої виконала Людмила Коваленко, та її невістка Мотря — Вікторія Журавльова, моя небога Проня Прокопівна із п’єси Михайла Старицького «За двума зайцями» — Світлана Тютюнік.

Кайдашиха Та, господиня вечорниць — Людмила Костильова.

Господиня До нових зустрічей!

Разом Хай вам щастить!

Автор сценарію бібліотекар 1 категорії по масовій роботі Людмила Костильова.

Сценарій свята «Українські вечорниці».

Обійдіть весь світ безмежний ,

І скажіть, в якій країні 
Так зберігся скарб пісенний,

Пісня «Зеленеє жито, зелене…». 
 

Відгадайте загадку:

Каплі з неба, дахів, стріх,

Дощ холодний, перший сніг:

Почорнів від листя сад.

Що за місяць?  (Листопад)

       Листопад – жовтню син, зими – рідний брат. Це місяць, у якого на похваті і віз, і сани. А ще його в народі називали: напівзимник, ворота зими, грудкотрус, падолист, братчини.

Дівчина    Братчини… Яка незвичайна назва! Вперше чую це слово!

Хлопець      А мені бабуся розповідала, що братчини – це оглядин зими і зустріч першого снігу, так звані, «обнови самоткані». До Свята Михайла, 21 листопада, який мав приїхати на «білому коні» і сповістити про зиму, готували медові напої. На свято сходилися всі мешканці, які брали участь у колективних іграх, пов’язаних із зустріччю зими і першого снігу.

Дівчина Так ось чому в народі кажуть: «На Михайла зима саньми приїхала»?

Хлопець   Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна і гарна.

Дівчина   А 4-го листопада відзначали свято Казанської Божої Матері. Якщо цього дня небо заплаче, то за дощем прийде зима.

Хлопець   14-го листопада теж урочисте свято Кузьми і Дем’яна, які були ковалями і начебто відкрили секрет вогню, виготовили перший плуг. Саме завдяки їм людина оволоділа землеробством.

Хлопець   Святим без грішникам Кузьмі і Дем’яну приписується ще одна висока місія. Вони захисники людей і тварин від укусів змій та інших гадів. На Кузьму і Дем’яна відзначали зустріч зими, так звані курячі іменини. Вважалося, що в цей день, 14-го листопада, обов’язково буде мороз. Із цього приводу казали «Кузьма з Дем’яном ковалі: закують дороги й річки – до весни не розкувати».

Дівчина    А від Пилипа – 27 листопада – починається піст. З цього дня жінки пряли кужіль на полотно.

Дівчина    В народі про листопад казали: «Якщо листопад дерев не обтрусить, то зима довгою бути мусить».

Хлопець   Листопад уриває дня, а накликає ночі.

Хлопець    У листопаді сонця, як у старої баби – чепуріння.

Господиня   Тю, насмішнику! Гарна хазяйка не літами, а пирогами. А як дівкою була, я свого чоловіка причарувала.

Дівчина    Дівчата, тітка Одарка чарувати вміють! Тітко, ходіть-но сюди, ближче до нас. А ну хлопці, гайда на двір! Не місце вам у хаті.

(Хлопці виходять з хати.)

Господиня  Ой, дівчата, що вам стару слухать? Ну, та добре вже! Було колись так: «Як зацвіте півонія чи рожа, то її стережуть, щоб ніхто не зрізав і дівочу долю не вкрав. Мати цю першу квітку зриває і миє нею дочці коси, щоб мала добру долю. Дівчата в любистку, чебреці та м’яті голову мили, щоб хлопці любили.».

Дівчина    Було колись так: як дівчина вже мала шити сорочку на весілля своєму молодому, то ще й чари до того робила. Знайде десь крильця з кажана, сховає їх на дорозі і чекає, поки її хлопець, три рази через них переступить. Тоді намотає на них червоні нитки, закопає той клубок під порогом або десь там, де худоба пасеться і чекає 9 днів. Через 9 днів викопує і тими нитками вишиває сорочку. То вже означає, що її милий ніколи не зрадить.

Дівчина     Мене бабуня вчила, що треба насипати в миску каші і йти на двір, кликати судженого на вечерю, бити ложками по долонях. Звідки пес загавкає, туди заміж підете.

Дівчина    Півня принесуть, кинуть  перед ним жменю зернят, поставлять дзеркальце, водичку й горнятко. Яким буде майбутній чоловік? Чи господарем, чи п’яницею, чи франтом?

 Господиня      Дівчата! Ви ж такі молоді та гарні, вас і без чарів хлопці полюблять. Краще заспівайте.
   Пісня
 

Пісня «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». 
 

Проводяться ігри.

Донька і 1-а дівчина (переспівуються). 
      Чи ж я не хазяйка, чи ж не господиня?

Сім день хати не мела, в печі не топила,

 Їдуть люди з міста та й з тебе сміються,

Що на твоїх подушках ворони несуться.

Не смійтеся, люди, якось воно буде.

Дівчина    Гарно сказали. А щоб душа не боліла, найкращі ліки – пісня і танок завзятий.

Український народний танок.

Господиня. Ой, як хороше танцюють! А ще наш народ полюбляв жартувати. Тож давайте і ми пожартуємо.

ЖАРТИ

Дівчина   От так диво – дивина:

Виріс ріг у кабана,

Льоха вбралася у пір’я,

Пси порили все подвір’я.

Хлопець    А лаписько в курнику

Заспівав: «Ку-ку-рі-ку!»

Лізуть горобці на квочку,

Щоб сховатись в холодочку.

Дівчина   А ягнята, мов коти,

Геть обсіли всі плоти.

Віл на яворі пасеться,

Кіт у кошику несеться.

Хлопець   А індики на воді

Плавають, мов лебеді.

А тепер скажіть мені –

Де тут правда, а де ні?

Всі   Та тут все переплуталось!

СЦЕНКА «НЕ МОЇ НОГИ!»

(Один хлопець читає слова, а другий показує пантоміму)

Серед лісу, серед гаю у неділешній обід

Заснув мужик у чоботях, а проснувся без чобіт.

Прокинувся, протер очі, разів кілька позіхнув.

Разів кілька босі ноги з подивлянням повернув.

— Не мої се – каже, — ноги! Присягаюсь на чим світ. –

Бо мої в чоботях були, а ці босі, без чобіт.

СЦЕНКА «МРІЯ»

А ще мрію ось про що.

Коли б я був полтавський соцький,

Багато б дечого зробив!

Зробив би так, щоби жилося

Всім людям добре. Напримір,

Поставив би я скрізь дерева

З медових пряників самих,

І ніжки з холодцю свинячі,

Щоб з часником росли на них,

Замість лози росли ковбаси,

А листя все було б – млинці,

Земля була б з самої каші

Та з добрих свіжих потрухів!

Полетів я на півневі на ярмарок, купив отакенного осе­ледця та бубликів в’язку, поснідав гарненько, купив кобилу смирненьку. Загнуздав її, до хвоста сокиру прив’язав та їду собі додому.

Моя кобила трьох-трьох, а сокира цюк-цюк — та й відрубала кобилі ногу. А я хлопець не дурний. Зліз з коби­ли, зрубав вербу теньгу, приладнав кобилі гарненько і тіль­ки рушив їхати, як верба раз — і зачепилася за небо. Що ж тут робити? Поліз я по вербі, щоб відчепити, тай заліз на небо.

Дивлюся, а там циган лопатою гроші віє. Я привітався до нього та йду собі далі. Аж до краю дійшов, а там річка сметани тече. Над річкою дерева, замість листя – гречані вареники: пухкі та свіжі, ніби щойно з печі. Під тими деревами люди лежать, і як тільки котрий їсти захоче — рота роззявив, а вареник з дерева та в сметану — бовть! Винирнув, перевернувся, а тоді прямісінько в рот, тільки встигай жувати. Вирішив я і собі пристати до них. Підходжу до крайнього — таке розпаслось, що й дихати йому важко, питаюсь: « Чи не можна, пане-брате, й мені коло вас тут прилягти?» 
    А він — луп очима та й каже: «А ти хто такий, твій батько чим займався?» 
— Та звісно, хлібороб. А він як визвіриться на мене: «Іди звідси, тут самі нероби лежать».

2 хлопець: Це ти про рай розказував, а ось послухайте про пекло! Іду я, іду, дійшов до самісінького пекла. Дивлюсь: скрізь темно і смола ніс забиває. Давлюся: сидять чоловіки і смола в них із носа, і з рота сиплеться. Я питаю, що це з вами. А один каже: «Це через те, що на тім світі абак курив і полюбляв сміятися».

Аж виджу: кум Грицько, який торік помер, у казані сидить, а там смола кипить. «Здорові були, куме, а чи не змерзли?» — питаю. «Та, що ви, куме, тут так ладно, як вдома на п’єцу». «Ой, — думаю собі, — куме, му­сите так казати. За те вам така кара, щось те горівку дудли­ли», — і пішов собі далі.

А далі ще гірше. Тут людей стільки, та все в казанах зі смолою вариться, а сморід такий іде, що аж в носі крутить. «За що вам така кара?» — питаю. « А через те, що колись брехали, уроки в школі пропускали, людей старших не поважали». Я як злякався, так одразу і прокинувся, та скоріш до вас, на вечорниці. 
 

Циганка. Як же смачно заспівали! Аж їсти захотілося. За хороші пісні, за дотепні жарти, Одарочко, пригощай всіх варениками!
Господиня  Дякуємо всім, хто завітав до нашої хати.

Дівчина (підносить хліб-сіль гостям)

Пригощайтесь, гості дорогії.

Хай і ваша хата буде багата і хлібом, і сіллю, і великим добром, і дітьми хорошими, здоров’ям і піснею, злагодою і сімейним теплом.

Хлопець   А всім дітям, присутнім на нашому святі, хочемо побажати рости добрими і працьовитими,

Дівчина    Чесними і вмілими,

Хлопець   Чуйними і творчими.

Дівчина    Щоб уміли бачити красу рідного краю і захоплюватись нею.

Хлопець   Щоб з малку вивчали традиції, історію свого народу і несли у своїй душі те найкраще, що є у нас, українців!

О л е к с i й (все уходя, горестно). Прощай, Уляно!
С т е ц ь к о. Iди здоров!
У л я н а (в сторону). О батечки! що менi робити? Вiн нiчого не зна, та й сердиться. Як би його зупинити? (Громко). Олексiю!
О л е к с i й (останавливаясь). А чого там?
У л я н а. Чого-бо ти сердишся?
О л е к с i й. Уляно! Як менi не сердитись? Як менi стояти i слухати, що ти забула, як десять разiв божилася, що нi за кого не пiдеш, опрiч мене, а тут при менi кажеш, щоб присилав за рушниками… Грiх тобi, Уляно! Занапастила ти мене! Коли це правда, що ти iдеш за Стецька, за навiженного, за дурня…
С т е ц ь к о (зевавший по сторонам, наконец вслушался в последние слова). Брешеш, брешеш! Оце вже, голубчику, брешеш! Стривай лишень: я ще не зовсiм дурний. Та дарма: хоч би i дурний, так хiба не можу женитися? Тут розуму не треба.
О л е к с i й. Так що ж у тiм, що оженишся? Треба жінкусодержати. Ти вмiєш щось робити?
С т е ц ь к о. Робитивмiю. Раз батько послав мене на тiк. Я i пiшов, узяв цiп i молотю з дядьком Панасом, а вiн щелисiший, чим мiй батько. Я чи вдарив раз по сноповi, чи нi, а його як учищу замiсть снопа та по лисинi! Дядько Панас – бух! (Смеется). Я собi аж кишки порвав, регочачись. 
О л е к с i й. А через що тебе не прийняли у салдати? 
С т е ц ь к о. Та так, бiда сталася: не зумiв пальцiв перелiчити. (Перебирает пальцы). Та й до бiса ж їх на руках.
О д а р к а (из-за ворот кричит). Уляно, Уляно! А iди обiдати!Коли Стецько тут, клич i його. 
С т е ц ь к о. Ось-осьдечки я. Обiдати? Зараз. Що то вже я люблю обiдати! Я б i вдень, i вночi усе б обiдав.(Уходит во двор).
О л е к с i й. Що, Уляно, чула? От за якого дурня iдеш!
У л я н а. Чи я ж сама за нього iду, чи що? 
О л е к с i й. А як же? коли i за рушниками велiла присилати? Я сам чув. Прощай, Уляно! Бог з тобою! Тiльки мене i бачила. 
У л я н а (бросаясь к нему). Олексiю! Ятебелюблю. Та що ж будеш робити? Не моя воленька: мати силує!
О л е к с i й. Ти ж їй казала, що мене любиш? 
У л я н а. Казала усе: казала, що не хочу за Стецька, казала, що коли не за тебе, то й нi за кого не пiду; так i говорити не дає.
С т е ц ь к о (выходя из-за ворот). Чи то тебе довго ждати? Вже й борщ поїли, а вона i не iде. (Увидев, что любовники обнимаются). Бач, з ким тут вона досі! (Уляна уходит во двор).А ти чого тут, пробишака?
О л е к с i й. Чого? Я до Уляни приходив.
С т е ц ь к о. До Уляни? А зась не знаєш? Одарка казала: прожени його.
О л е к с i й. Кажу тобi: тiльки сьогодні побереш рушники та побачу тебе з хусткою, то знай, що вже трохи тобi на свiтi жити! 
С т е ць к о. Ага! А я з хусткою та залiзу аж у солому. Трясця там знайдеш! 
О л е к с i й. I там знайду та й задушу… 
С т е ц ь к о. Ось тiльки задуши, а я батьковi скажу…

Пропоную сценарій різдвяних вечорниць, може комусь стане у нагоді. Буду дуже рада!!!
Різдвяні вечорниці!!!
(Звучить неголосно українська народна пісня «Ніч яка місячна».)

Ведуча. Україна… Золота чарівна сторона… Земля, рясно уквітча¬на, зеленню закосичена. Скільки ніжних, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися, де живуть. У глибину віків сягає наша історія. І чим більше минає часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної сторони нам допомагають книги і самобутня творчість нашого народу: мелодійні пісні, думи, барвисті коломийки, ліричні хороводи, чарівний світ на¬родних казок. Хай же сьогоднішній вечір відкриє перед нами розум, мудрість, щедрість та гумор нашого народу. Тож запрошуємо вас на українські вечорниці!

(Звучить неголосно українська народна пісня «Ніч яка місячна ».)

Господиня. Господи, господи! Як згадаєш, як то ми колись дівува¬ли. Вечорниці такі були, аж тини тріщали, а тепер… Ось уже скоро й треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ні, що не кажи, а світ перемінився. Хоч би й запорожці, хай легко їм тикнеться, чи такі були попереду? Як налетять було з тієї Січі, так що ті орли-соколи. Було, як схопить тебе який, так до землі не допустить, так і носить, що лебідоньку! Ой, ой, ой! Куди всеє те подівалося? (Сумно хитає головою.)

(Стукіт у двері.
Входить чорт, підходить до господині, цілує руки, охає, береться за серце.)

Чорт. Якщо ти, Солохо, не погодишся задовольнити мої страсті і, як водиться, нагородити, то я готовий на все: кинутись у воду, а душу відправити прямо в пекло.

(Господиня — Солоха — задоволено посміхається і вони збира¬ються поцілуватися. Раптом знову стукіт. Солоха біжить відчи¬няти, а Чорт сам залазить у мішок. Заходить голова і на ходу ви¬пиває чарку горілки.)

Голова. Оце, Солохо, ішов до дяка, та дивлюся, у тебе світло го¬рить, дай, думаю, зайду до тебе.

(Знову стукіт у двері.)

Голова. Заховай мене куди-небудь, не хочеться мені тепер з дяком зустрічатися.

(Солоха, подумавши, вибрала найбільший мішок і заховала го¬лову туди. Заходить дяк, крекче і потирає руки.)

Дяк. Рідненька моя Солохо! Я дуже радий, що до вас зайшов!

(Підхо¬дить до неї ближче, кашляє, усміхається, доторкається до руки.)

Дяк. А що це у вас, вєліколєпная Солохо? (Сказавши, відскакує дещо назад.)

Господиня. Як що? Рука, Осипе Никифоровичу.

Дяк. Ти. Рука! Хе, хе! А що це у вас, найдорожча Солохо?

(Підсту¬пає до господині, злегка торкається до її шиї і так само відскакує назад.)

Господиня. Наче не бачите, Осипе Никифоровичу, — шия, а на шиї намисто!

Дяк. Гм. На шиї намисто! Хе, хе! (Знову проходить по сцені, по¬тираючи руки.) А це що у вас, незрівнянна Солохо?

(Раптом чути спів дівчат і стукіт у двері. Пісня «Добрий вечір тобі, пане господарю!»
Господи¬ня ховає дяка у мішок, відчиняє двері. До хати заходять дівчата.)

Дівчина 1. Добрий вечір, тітонько! Чи приймете до хати, ми так хочемо погуляти!

Дівчина 2. Та сказати правду, як годиться, хочемо провести ве¬чорниці.

Дівчина 3. Не турбуйтесь, тітонько, ми у вас побудемо, що нам треба, самі добудемо.

Дівчина 4. Потанцюємо, поспіваємо, а тоді поприбираємо і поза¬стилаємо.

(Дівчата співають ««Добрий вечір тобі, пане господарю!»)

Господиня. Сама не знаю, що вам казати. А чи не буде мене хтось лаяти? Та ще й до суду мене потягне, що я пустила вас усіх до хати!

Дівчина 5. Та що ви, тітонько, та ж, як годиться, у моді в нас ве¬чорниці, ми запросили гостей багато, буде ще й тісно у вашій хаті.

(Здалеку чутно музику. Входять хлопці, співають «Розпрягай¬те, хлопці, коні».)

Хлопець 1. Добрий вечір вашій хаті, уклін господині. Чи веселі вечорниці в нас на Україні?

Хлопець 2. Добрий вечір вам, дівчата, і вам, молодиці! Чули ми, що в оцій хаті будуть вечорниці.

Хлопець 7. Ой, хазяйко, а що це у вас так мало місця в хаті? Що це воно за мішки посеред господи? Може, їх у клуню повиносити?

Господиня (до публіки). Ой, нене!!! (До хлопців.) Та як заважають, то й повиносьте!

(Хлопці витягують мішки, господиня допомагає.)

Господиня. А що це за дівча незнайоме?

Дівчата. Вперше на вечорниці прийшла. Не дивіться, що вона така сором’язлива. Вона і в’яже, і шиє, і співати гарно вміє. А звати її Оленою. Давайте приймемо її до нашого гурту на вечорниці.

Хлопці. Приймемо, звичайно, але хай вона хоч заспіває нам чи що.

Катруся. То й заспіваю.

(Дівчина співає «Порізала пальчик».

Після цього вбігають Феська і Пріська, задихані і знервовані.)

Феська. Чого це ти мене заперла в коморі? Щоб я запізнилася на вечорниці?

Пріська. Таке мелеш, що і купи не держиться. Чого б це я тебе запирала!?

Феська. Ти, ти, капосна, закрила, більше нікому!

Пріська. Гарно щебечеш, та слухаєш погано. Сиплеш із пустого в порожнє. Ти все знаєш. Мабуть, знаєш, що в нашої господині і в печі кипить?

Феська. А знаю (принюхується). Мабуть, вареники. Аж їсти за¬хотілося.

Пріська. З твоїм довгим язиком тільки полумиски вилизувати!

Феська (підбігає до Пріськи і тягне за волосся). Я тобі зараз покажу!

Пріська (верещить). Люди добрі, рятуйте!

Феська. Та цур тобі, аж до генделиків тебе чути! Осоромила на все село!

Господиня. Годі, годі, дівчата, а то ви так голосите, що всі пороз¬бігаються.

Дівчина 1. Феська та Пріська хоч якого дзвона перегудуть.

Феська (зі злістю). Бовкнула, як жаба в болото!

Дівчина 2. Хоч вас двоє, та язиків у вас десять, і торохтять, як вітряк. Кажуть, що з усіх сіл по сім, а я одна і ледве відгризлася. Як не хочете себе чемно поводити, то ідіть геть.

Пріська. Не женіть нас, ми ж цілий день збиралися, чепурилися, вмивалися…

Феська. По пуду бруду відмили, а ви нас в шию. Ми більше не будемо. Дозвольте залишитися.

Господиня. Сварка — остання річ. Дай Боже, щоб ви тихенько го¬моніли, а громада вас слухала.

Господиня. Дівчата, а заспівайте-но веселенької української пісні.

Дівчата. Так ми, тітонько, не тільки заспіваємо, а ще й покажемо.

Виконують пісню «Ой на горі два дубки.»

Дівчина 1. Дівчата, а подивіться, скільки серед наших глядачів гарних хлопців.

Дівчина 2. А й справді.

Дівчина 3. Давайте їх у парубки посвятимо. А нумо, музики, грай¬те веселіше.

(Дівчата йдуть у зал і вибирають собі хлопців.)

Господиня. Якщо хочете, щоб вас справжніми парубками вважали, то танцюйте з нами!
(Український танок.)

Господиня. Дякуємо, хлопці, дійсно вмієте ви танцювати. А за це вам — по варенику та по добрій чарці !

(Виходять баба Параска і баба Палажка.)

Параска. Ой, люди добрі! Що мені на світі Божому робити? Не можна за лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз спродуй¬ся, пакуйся — та й вибирайся на кубанські степи! Дав же мені Господь сусідів — нічого казати! Але ніхто мені так не допік аж до живих пе¬чінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха!

Палажка. Люди добрі! Що мені на світі Божому робити? Не можна мені через бабу Параску не те що на селі вдержатись — не можна мені через неї на світі жити! Набріхує на мене, судить мене по селі й по хуторах, як скажена собака бігає по дворах, по хатах та вигадує на мене таке, що купи не держиться. Збунтувала проти мене весь мій рід… Не можна мені вже на світі жити. Люди добрі! Благословіть мене скоропостижно вмерти! Нехай мій гріх впаде на Парасчину душу!

Параска. Ой, Боже мій! Свята вона та божа! До церкви ходить Богу молиться, ще й других навчає! Прийде до церкви, простелить хусточ¬ку та й б’є поклони в хусточку, певно, щоб не замазати свого лоба! Знаємо, яка вона свята! Кожного року йде у Київ говіти на Великдень; щороку їсти паску на печерах… Йде в печери до Києва, то ходить по кутку, кланяється, з усіма прощається: «Простіть, Христа ради, в чому я винна». А йде з Києва, то ще за селом роззявить рота, ладна всіх поїсти, ще за селом аж язика висолопить — та вже ладна лаятись.

Палажка. Тьху на тебе, чорнорота… Ой люди добрі! Чого тільки вона на мене не понабріхувала. Я сяка й така, і носата, і губата, і горла¬та, і задрипанка, і лиса ще й до того й відьма. Боже мій! Тільки до тебе здіймаю руки! Я собі молюся Богу, а Параска бреше по селі, що я роблю чари. Чи в неділю, чи то в свято йду до церкви та гляну, що в мене нечисті руки, та й зайду до криниці і помию собі руки й ноги. А Параска бреше, що я біля криниці набираю землі, нашіптую та роб¬лю чари!.. Якби я справді була відьма, я перш за все показала б тобі, Парасю, свої чари біля твоїх воріт, а не біля криниці.

Параска. Ой ні, не можу. Хоч сьогодні пакуйся та й гайда на ку¬банські степи! Оце піду, нападу на свого Омелька—нехай продає землю й хату, бо далі не видержу. Такі капосні люди на кутку!..

Палажка. Божечку, святий! З того часу, як побачила відьму — Параску — коло криниці, вже ледве дишу, ледве ходжу: штрикає мене колька день і ніч. Не можна мені довше на світі жити. Про мене, нехай майстри і сьогодні роблять домовину. Я вже не живу, а тільки мучуся, стогну і тихо молюся. Тож благословіть мене наглою смертю вмерти!

Параска. Ану, Палажко, почекай сваритися! Куди це ми з тобою потрапили? Народу скільки і все незнайомі, молоді…

Палажка. Тю, ти диви, точно залаялися, що забрели бозна-куди. Коли б не на Кирилівські дископляски,бо тільки там, кажуть, так багато молоді збирається.

Господиня. Та ні, шановні, потрапили ви на українські вечорниці в … Кирилівку. Тож будьте почесними гостями. І не сваріться, невже не набридло ще, з 1873 р.?

Хлопець 5. Дівчата та хлопці, а давайте ще поспіваємо.

(Інсценізація пісні «Ой там, на товчку, на базарі».)

Ой там, на товчку, на базарі
Жінки чоловіків продавали.
Як прийдеться до ладу,
То я й свого поведу
Та й продам.
Із лик мотузок ізсукала,
Взяла свого милого, налигала
Та й повезла на базар,
До терниці прив’язала.
Як наїхало купувальниць,
Як наїхало торгувальниць,
Стали думать ще й гадать,
Що за цього мужа треба дать.
А за цього мужа треба дати (2 р.)
Сорок коней вороних,
Ще й сто рублів золотих. (2 р.)
Ой стала я, подумала:
З кіньми треба возитися,
З грошима треба носитися,
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене знадобиться.

(Дівчина обіймає чоловіка, знімає мотузку і гордо веде додому.)

Господиня. Гарно ж ви й співаєте. Мене розвеселили. А хто там ще іде?

(Сценка з кінофільму «Весілля в Малинівці».)

Яшка (співає). Соловей, соловей, пташечка
Канареечка жалобно поет.
Раз поет, два поет, три поет…

Горпина. О, Яков Александрович! І ви на вечорниці?

Яшка. Какие вечерниці, Горпина Дор-дор-дормидонтовна?

Горпина. Та так, Дормидонтівна. Вечорниці — це коли всі танцю¬ють, співають, грають, знов танцюють, знов співають і так до самого ранку.

Яшка. А что єто у вас так вкусно пахнет?

Горпина. Вареники, ось покуштуйте, будь ласка.

Яшка. Вы их на вечерниці несете?

Горпина. Аякже. Що ж це за вечорниці без вареників? А як зга¬даю: в молодості понаварюємо вареників із сиром, із м’ясом, з кар¬топлею, з капустою, з печінкою, з маком і просто вареників…

Яшка. Горпина Дормидонтовна! И я с вами на вечерниці. Не откажете?

Горпина. Ну що ви, ласкаво просимо! Посидимо, поспіваємо, потанцюємо, аж до упаду.

Яшка. А что ж мі будем танцевать?

Горпина. Як що? Польку, гопака.

Яшка. Польку? Гопака? В Европах и Америках такиє танці не танцуют.

Горпина. А що ж тоді танцюють у ваших Уропах?

Яшка. Там танцуют новий танец. «У ту степь».

Горпина. У той степ?

Яшка. Нет! «У ту степь».

Горпина. Ніколи не чула і не бачила такого танцю. Якове Панте¬леймоновичу! Навчіть, та затанцюємо разом.

Яшка. Биттє, фрау мадам. Танец включает много «па».

Горпина. Шо? Шо?

Яшка. Ну, фигур.

Горпина. А шо, однієї моєї фігури мало для цього танцю?

Яшка. Ваша фигура, дорогая Горпина Дормидонтовна, как раз. Я имел ввиду количество движений.

Горпина .То давайте швидше вчіть, бо вечорниці вже скоро за¬кінчаться. (Бере руки в боки.)

Яшка. Биттє дриттє, фрау мадам!
Я вам первій урок подам.
Надо поднять к небу глаза
И запрыгать — ну, как коза.
Сперва так, потом можна так,
Доннер-веттер — можна вот так.
А-а-а! Какая боль! Наступили
На любимій на мозоль!

(Яшка і Горпина заходять на вечорниці.)

Господиня. Заходьте, дорогі гості, до нас на вечорниці. Та я бачу, ви не з пустими руками. Несіть свої вареники, та будемо їсти. А ви, дівчата, несіть свої вареники, пора гостей пригощати.

Дівчина 1.
Милі гості, просим сісти,
Вареники будем їсти,
Вареники непогані,
Вареники у сметані.
Вас чекають у макітрі
Вареники дуже ситні,
Білобокі, круглолиці,
З української пшениці.
їжте, їжте, просим щиро,
Вареники наші з сиром.
Вареники непогані,
Вареники у сметані.

(Під українську пісню «Варенички мої» дівчата розносять вареники.)

Українська народна пісня « Із сиром пироги»

Господиня. Ну що ж, спасибі, любі гості, за пісні, за танці, спасибі, що завітали до нашої світлиці на вечорниці. Проходьте будьте гостями. На вас чекає цікава концертно – ігрова програма.

Вечорниці у світлиці

На екрані – відео про Україну

Ведучий. Україна… Рідний край. Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Стільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.
Ведуча. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про зелені гаї, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться багатими традиціями та обрядами. Той, хто не черствіє душею та сповнений любові та доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.
Ведучий. Шановні гості й любі друзі!
Ми всіх вас хочем привітати
У нас, на наших вечорницях,
На нашім святі, в нашій хаті.
Хай м’яко стелиться стежина
Від вас до нашого подвір’я.
Хай сніг не занесе дорогу
Від вас до нашого порогу.

Дівчина 2.
Аби щастя було в хаті,
Щоб усі були багаті,
Аби було любо, мило,
Аби всі були щасливі.
Господиня.
Добрий вечір, добрий вечір, любі гості!
Просимо, просимо.
Поспішайте, дівчатонька,
Все приготувати,
Бо пора вже вечорниці
Всім нам починати.
Зваримо вареників
Біленьких, смачненьких.
Та й запросим до нас в гості
Хлопчиків гарненьких.
Щоб вони разом із нами
Дружно працювали,
Та щоб разом з нами
Пісні українські співали.

Хлопець. А чого нас ніхто не кличе?
Хлопець. Добрий вечір, добрим людям!
Господиня. А я вже думала, що вечорниці без парубків будуть.
Хлопець. Добрий вечір вам, бо дівчата слова не дадуть сказати.
Господиня. А ви, дівчата, знаєте приказку, що голодного солов’я піснями не нагодуєш? Пора гостей пригощати.
Дівчина 3. Рідних у гості ми запросили, Щедро столи всі накрили.
Просимо, гості, до столу сідати, Будемо, будемо, вас частувати.

Хлопець. А давайте хлопці розкажемо гуморески, тільки не перебивати.
Це було позаторік
Та на нашім ринку –
Хотів купити чоловік
Кабанця чи свинку.
Нелегке це діло –
Не шкодливе щоб було,
І щоб добре їло,
І нарешті підібрав:
— О! Які хороші!
Гаманець мерщій дістав,
Став платити гроші –А з якого ви села? – спитав молодиці
Та йому відповіла: Я з села Мельниці.
Забирайте їх назад! – Буркнув незабаром,
Я мельницьких поросят не візьму й задаром.
Тітка ближче підійшла:
– То ж назвіть причину!
Я із вашого села маю вже дружину.

Дівчина 4.
Добра була мама у дівульки Рити,
Не веліла доні навіть суп варити.
Чистячи картоплю, патраючи кури,
Можна зіпсувати к бісу манікюри.
В середу за Гриця вийшла заміж Рита,
А в суботу стала перший суп варити.
Курку у каструлю кинула з кишками,
Всипала картоплю разам з лушпайками».
А в неділю рано мати Риту била:
— Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?

Дівчина 5.
«Вередливий жених».
Перед свадьбою жених завітав до хати
І майбутній тещі він став таке казати:
— Завтра підемо у загс я і ваша Таня,
І тому у мене є такі бажання.
Я бажаю всіх своїх друзів запросити,
Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити,
Я бажаю, щоб аж два баяністи грали,
А не скрипочка якась чи старі цимбали.
Поклонився і пішов повагом із хати.
–  Вередливий твій жених, – крутить носом мати.
– Щось ти вибрала не те…
– Мамо! – каже Таня. –
Хай бажає, це ж його воля вже остання.

Хлопець.
«Де беруться діти»?
«Де взялися ми?» – онуки спитали в бабусі.
А бабуся пояснила в старовиннім дусі:
— Тебе знайшли на капусті, тебе – в бараболі,
Тебе знайшли під вербою, тебе – на тополі.
Тебе знайшов на соломі біля клуня татко…
І тут раптом обізвалось якесь онучатко:
— От сімейко,  так сімейка! Хоч тікай із дому.
Хоч би одне появилось на світ по-людському…

Господиня. Годі пустувати, краще ходімо разом танцювати та й пісні співати.
Дівчина 6.
Дуже просять чоботи, чоботята
Станцювати хлопчиків та дівчаток!
То ж заграймо весело гопачок,
Хай станцює-стукає каблучок.
(Виконують танець «Чоботи-чоботи».)

Сценарій свята «Українські вечорниці»

Клас прикрашений, ніби світлиця господині.

Обладнання: калита, палиця зі стрічкою на кінці для прив’язування калити, писак, горщик із сажею (можна розтовкти активоване вугілля), на столі горщики та банячки із макетами вареників (можна зробити із білих серветок), тоненькі лозини (для ворожіння дівчат), горщик із водою, батьки заздалегідь готують вареники, пироги та млинці для пригощання всіх гостей в залі).

 Свято починається відеороликом про традиційні свята українців, звучать слова:

— Багата і щедра наша українська земля своїми полями, лісами, ріками і дібровами. Багата на хліб і пісню. А ще наше багатство – це народні традиції та обряди. У стародавніх слов’ян були різні обряди, різні релігійні свята, що святкувалися у певний час. Слов’яни розділили їх за трьома видами світла.

Свята взимку означали народження світла. В народі кажуть: «Зима прийшла – і празників привела».

Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…

Взимку наставала пора відносного перепочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для домашніх тварин, спочивала примерзла нива, а отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати, влаштувати забави.

Давайте завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекають добра господиня та весела молодь…

Звучить пісня «Добрий вечір, дівчино, куди йдеш?»  (Додаток 1 )

Дівчина.

Ото взяли та й сказали,

Куди ми помандрували.

Нині всі дівчата гадають,

Хлопці ж їм всі заважають.

Дівчина.

То ж ходімо, дівчатонька,

Та до тітки в хатоньку,

Будемо гадати,

Долю закликати. (Вибігають).

На сцені з’являється господиня вечорниць, починає застеляти скатертину, поправляє рушники.

Господиня.

Нарешті ми із моєю донечкою все прибрали, гарненько все позастеляли, смачну вечерю приготували. Тепер можна і гостей чекати. (Вбігає дівчина).

Дівчина.

Мамцю-рибцю, пусти на вулицю!

Господиня.

Наталочко-донечко, та яка ж зараз вулиця? Скоро ж гості прийдуть!

Дівчина.

Мамочко, та я на хвилиночку. Не встигне і око моргнути, як я вже дома буду.

Господиня.

Ну добре, донечко. Йди, тільки недовго, бо дівчата й хлопці скоро будуть.

Дівчина.

Добре, мамочко, добре, голубонько! (Накидає хустину, біжить).

Господиня.

Вже вечоріє, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то за молодість – цілу ніч би гуляв, аби музика та пісні. І так споконвіку ведеться. Згадую, як колис була молодою. Літа-літа…летять, наче орли сизокрилі. Здається, тільки вчора свою Наталку на руках тримала. А сьогодні, дивись, красуня яка, дівка на виданні.

(Чути гомін, сміх, стук у двері. Заходять дівчата).

Дівчина.

Добрий вечір вашій хаті!

Господиня.

І вам вечір добрий!

Дівчина.

Добрий вечір, тіточко,

Наша люба квіточко!

Господиня.

Добрий вечір, дівоньки,

Ясні мої зіроньки!

Дівчина.

Ти за нами сумувала,

Дівчаточок виглядала?

Господиня.

Звісно, любі, я чекала,

Вам вечерю готувала:

І варенички й узвар,

І чарівних трав відвар.

Поспішайте, дівчатонька,

Все приготувати,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

Дівчина.

Зваримо вареничків

Біленьких, смачненьких,

Та й запросимо до нас в гості

Хлопчиків гарненьких.

Дівчина.

Щоб вони разом із нами

 Гарно погуляли,

Андріївські вечорниці

Піснею стрічали.

(Дівчата прядуть, вишивають і говорять між собою)

Дівчина.

Улянко, що ти вишиваєш?

Дівчина.

Серветку. Подивись, які красиві голуби.

Дівчина.

А я рушник вишиваю собі на весілля.

Дівчина.

А я для свого нареченого сорочку вишиваю.

Дівчина.

Дівчатонька-сестриці

Годі щебетати.

А давайте попробуємо

Пісню заспівати.

Співають пісню «Мамина сорочка» (Додаток 2 )

Дівчина.

А де ж наші хлопці? Може вони зовсім не прийдуть?

Дівчина.

Дівчата, годі вам сумувати. Давайте краще погадаємо. Я й гілки з вишні принесла.

Господиня.

Гілки з вишні ми поставим і на них все загадаєм:

Як розпустяться листочки – заміж вийде чиясь дочка,

Якщо пустить пагінець – через рік йде під вінець.

А зів’яне – то погано…Але в нас буде все гарно.

Мерщій гілочки беріть і за мною говоріть.

Усі разом

Ух-ух-ух! Втікай з хати злий дух! (3 рази)

Ставлю гілочку вишневу я нині для щастя свого.

Ух-ух-ух! Хай тут буде добрий дух! (3 рази)

Злий дух уступися! Святий Андрію, заступися!

Дай, Боже, вишні зацвітати, а мені долі дочекати!

(Махають гілочками навколо себе)

Господиня.

В воду гілочки мочайте,

До Різдва тепер чекайте!

(Ставлять у глечик з водою гілочки)

Дівчина.

Ой, а я у чобітках сьогодні на святі, і знаю, що із ними можна погадати.

Чобіточку мій новенький,

Теплий, гарний, червоненький,

Вкажи халявкою дорогу,

Хто посланий мені від Бога.

Дівчина.

Ходи,  ходи , та не порвися.

Із вулицями розберися.

Й минувши вуличку Івана,

Вкажи на вуличку Степана.

Дівчина.

А я свій поставлю гарненько,

Хай розшукує пару рідненьку!

Дівчина.

І торік я чобіток кидала,

Та щастя свого не впіймала .

То ж хай тепер оцінять люди,

А може й доля не забуде?

Дівчина.

Нема чобіт, то що робити?

У мене валянки підшиті!

Поставлю просто навмання,

Нехай долю поганя!

Дівчина.

Може пощастить цього року?

О, вийдеш заміж, чуєш?! (Хором)

Господиня.

Дівчатонька, а відгадайте-но загадку:

З квітів його виплітають,

Ним голівки прикрашають,

Щоб дівчиноньку зберіг

Український оберіг.

Всі разом: Вінок!

Дівчина.

Сплели ми із квітів і сонечка вінок.

Мої любі подруженьки, станьмо у танок.

Нехай завжди лунає дівчат веселий сміх,

А наш вінок чарівний єднає в коло всіх!

Господиня.

Дівчатка, віночок прикрашають завжди стрічками.

Дівчина.

Я прикрашу віночок білою стрічкою – це символ чистоти і вірності.

Дівчина.

А я прикрашу віночок зеленою стрічкою – це символ оновлення та нового життя.

Дівчина.

А я причеплю синю стрічку – це символ мудрості.

Дівчина.

Голуба стрічка – символ мирного неба. Нехай саме таким беде небо над нашою Україною!

Дівчина.

Зачеплю я золоту стрічку – символ багатства та благополуччя, щоб наша Україна процвітала.

Дівчина.

А я прикрашу наш віночок червоною стрічкою, символом прекрасного почуття, символом кохання, без якого немає життя на Землі.

Танець з віночком

Господиня.

Стало в хаті холодати

По дровця б когось послати.

Дівчина.

Я піду, давайте, тітко,

Наберу дровець верітку.

(Виходить з хати)

Дівчина.

Ой. Я знаю, як гадати!

Треба дрова рахувати.

Парна кількість – буде в парі.

А я к ні – хай зачекає.

(Дівчина повертається)

Дівчина.

Де так довго ти блукала?

Що, коноплі засівала?

Давай дрова порахуєм!

Бути тобі в парі чи ні?

(Рахують)

Всі разом: Бути тобі в парі, чуєш!!!

Господиня.

Час нам калиту випікати. Замісимо тісто швиденько. Ти, Надійко, тісто міси. А ти, Марійко, колосочками, зубчиками, промінчиками калиту прикрашай. А ти , Наталочко, в печі дрова розкладай навхрест, бо навкісний хрест у нашого народу є символом сонця і вогню.

Дівчина.

Гори, вогонь, ясно.

Спечи нам калиту красно!

Щоб ми її кусали

І горя не знали!

(Господиня бере калиту і підносить до печі, а дівчина бере горнятко і окроплює господині дорогу)

Дівчина.

Водице-студенице, окропи калиті дорогу від печі до порогу,

А від порогу до стелі, щоб ми були гарні та веселі.

Господиня.

А поки калита печеться, ви б, дівчата, заспівали чи затанцювали.

Пісня «Од Києва до Лубен» (Додаток 3)

Господиня.

(Заглядає в піч)

От і калита вже спеклася.

Прикрашайте, дівчата, калиту, прикрашайте!

Побажання промовляйте.

Дівчина.

У небо наша калита, у небо,

Ати, сонечко, підіймись

Та на нас подивись.

Ми калиту чіпляємо,

Свою долю-радість закликаємо.

(Чіпляють калиту до сволока на стрічку)

Дівчата. Ой, хлопці ідуть!

(Чути сміх, галас. Заходять хлопці і співають пісню «Як служив же я у пана» (Додаток 4))

Хлопець

Добрий вечір, господине, славна молодице.

Чули ми, що у цій хаті будуть вечорниці.

Всі хлопці.

Сонце заходить, а калита сходить!

Дівчина.

Що ж, заходьте, любі хлопці,

Просим до світлиці.

Може з вами веселіші

Будуть вечорниці.

Хлопець

Авжеж, будуть веселіші,

Бо ми на язик гостріші!

А ви, мов ті миші,

Сидите у тиші!

Хлопець

А що це у вас так смачно пахне? (Лізе до горщика)

Дівчина.

Еге, Грицю, куди лізеш? Ти ще не заслужив, а вже їсти просиш. Добре, Грицю, так і бути: покажу, що там смачненьке є в макітрі. А що я тобі покажу, про те ти повинен приказки сказати, загадку загадати або пісню заспівати. Домовились?

Хлопець

Добре, добре, Одарко! Показуй уже!

Всі. О! Ковбаса!

Хлопець

А щоб тобі та ковбаса та й до носа приросла!

Дівчина.

Не мели язиком, як лисиця хвостом. Ти, Грицю, такий мудрий, як той дід!

Хлопець

А який дід?

Дівчина.

А ось послухай.

КУХЛИК(усмішка)

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші, не мина жодної крамниці.

Попросив він : «Покажіть кухлик, той що з краю».

Продавщиця : «Што? Чего? Я не понімаю!»

-Кухлик, люба, покажіть, той, що з боку смужка.

-Да какой же кухлик здєсь, єслі ето кружка!

Дід у руки кухлик взяв і насупив брови:

-В Україні живете й не знаєте мови…

Продавщиця теж була гостра та бідова:

-У мєня єсть свой язик, ні к чєму мнє мова!

І сказав їй мудрий дід: «Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови!

Хлопець

А ось послухайте, що я сьогодні бачив!

Їхав козак дорогою, дівку надибав та й читає: «…І прочеє, прочеє…По сєму указу козак должен кожну дівку целовать по разу».

-Чуєш, дівко, що в указі?

-Та чую, козаче. ( А вже рада та красуня, аж мало не скаче).

-А заглянь-но, козаченько, до того указу, чи там не написано, щоб іще по разу?

Хлопець

Дівчата, а ви вже ворожили? Ми такі гарні парубки, то може виберете серед нас собі чоловіків. Оксано, вибирай серед нас собі нареченого.

Хлопець

Оксано, може мене вибереш? Мене звати Степан,хазяйський син. Багатий, маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і мухи, і гусінь, а що вже комарів – світу білого не видно!

Оксана

Не хочу тебе, парубче. Ти багатий, а я хочу роботящого.

Хлопець

Оксано! Чим я тобі не жених? Може й не зовсім гарний. Та роботящий. Уже як за щось візьмусь, то й за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду. А що вже обідати люблю! Обідав би до самого сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.

Оксана

Не хочу я такого. Хочу роботящого, розумного і гарного!

Хлопець

Оксано, то може за мене підеш заміж. Мама каже, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів укупі. Мені б ще таку жінку, як я.  А то візьму гіршу, люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний. Ти мене вимий, причеши і можна під вінець шкандибати. А цілуватись…то я готов і зараз.

Оксана

Ні, не хочу тебе!

Хлопець

Оксано, то може вийдеш за мене? Я красивий, розумний і багатий. Заберу тебе на Ямайку. (Співає пісню про Ямайку)

Оксана

А за тебе вийду заміж з радістю. Поїхали на Ямайку!

Хлопець

Одарко, що ще смачненьке є в тому горщику? Покажи.

Дівчина.

Грицю, не забув, як ми з тобою домовлялись?

Хлопець

Не забув! Показуй! (Показує сало)

Всі : О, сало!

Хлопець

А у нас для вас сюрприз. Сам Поплавський приїхав до вас на вечорниці і заспіває з нами пісню «Сало»  (Додаток 5)

Дівчина.

Ой, дівчата, а давайте про хлопців щось смішне скажемо.

Хлопець

Давайте, давайте , ми теж не ликом шиті.

Дівчина.

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою –

Сидить сова на воротах, крутить головою.

Він, сердега, як побачив, та через городи.

Заплутався в бур’янах та й наробив шкоди.

 Хлопець

На селі в нас густо хати, вітер не повіє.

Сама мати ложки миє, а дочка не вміє.

Дівчина.

Ішов Гриць з вечорниць темненької ночки.

Сидить гуска над водою, вирячила очки.

Він до неї : — Гиля,гиля!

Вона й полетіла!

Хлопець

Та годі, вам, дівчата, брехати,

Краще давайте будемо пісню співати.

Співають пісню К. Бужинської « Як у нас на Україні» (Додаток 6)

Господиня

Ну й розвеселили ви мене! Ми ж про калиту забули.

Хлопець

О, нарешті, калита,

Наче сонце, золота!

Хто вкусить калиту хоч раз,

Той буде першим серед нас!

Всі: Хто буде писарем?

Хлопець

Нумо, хлопці і дівчата

Хто з нас буде починати?

Хлопець

Ой, громадо, чесні люди,

Я найпершим хочу бути. (Сідає на рогач)

Їду, їду я до річки,

Ой дайте вкусити калити хоч трішки!

 (Стрибає, не вкусив. Писар маже сажею)

Хлопець

Калито смачна, рум’яна.

Подивлюсь, аж голос в’яне.

Скажи, як тебе дістати?

Як таємницю розгадати? (Підстрибує, кусає, всі  регочуть)

Смачна калита, вкусив.

Аж душа засіяла!

Дівчина.

Ще ні разу не стрибала

Калити не куштувала. (Стрибає, не вкусила)

Хлопець

-Діду, діду! Калиту кусати їду!

-Звідки ти ?

-З калитви.

-Чого хочеш?

-Калити!

-А не боїшся чорноти?

-Ні!

-Тоді присядь. (Присідає, писар маже його сажею)

Дівчина.

-Діду, діду! Калиту кусати їду!

-Звідки ти ?

-З калитви.

-Чого хочеш?

-Калити!

-А не боїшся чорноти?

-Ні! Не боюся!!! (Підстрибує, кусає калиту)

Хлопець

А заграйте-но музики,

У нас гарні черевики.

Починайте скоріш грати,

Бо хочеться танцювати. (Діти виконують танець «Полька»)

Хлопець

Що ж, повеселились й досить.

Мій живіт вже їсти просить.

Дівчина.

Милі гості, просим сісти,

Варенички будем їсти.

Варенички непогані,

Варенички у сметані.

Дівчина.

Вас чекають у макітрі

Варенички дуже ситні.

Білобокі, круглолиці,

З української пшениці.

Дівчина.

Їжте, їжте, просим щиро,

Варенички наші з сиром! (Виконують пісню «Варенички») (Додаток 7)

Хлопець

Щось так швидко вечоріє,

У світлиці вже темніє.

Треба свічку запалити,

В гості нічку запросити.

(Дівчина читає молитву, запаливши свічку)

МОЛИТВА

Ісусе любий, Ісусе милий,

Вже ангели в небі зірку засвітили,

Ніч темна надходить, і всі ми в поклоні

До Тебе підносим маленькі долоні.

І молимось щиро за маму, за тата,

За діда, бабусю, сестричку і брата.

За всіх, кого любим.

За  всіх, хто нас любить,

Що нам помагають і ніжно голублять.

Дозволь нам щасливо цю ніч переспати,

Набратися сили, здоровими стати.

Господиня

Шановні гості! Ми приготували для вас обереги, щоб вони вам дарували мир і злагоду, оберігали від усього лихого. (Діти дарують ангелочки)

Хлопець

Вже б годилося йти спати,

Бо на свято Андрія

Треба всім до церкви зраненька встати

У Всевишнього та Святого Андрія просити благодаті.

Щоб у всіх збулась надія й заповітніша мрія.

А для того має бути у кожного сильна віра.

Всі встають.

Хлопець

Ми гуляли, веселились,

Усім весело було.

Вечорниці завершились

І, здається, все пройшло.

Хлопець

Ні! Так просто не проходить,

 В серці струночка бринить.

Про Андрія вечір-спогад

В нашім серці буде жить!

Хлопець

Дякуємо господині за теплу хату!

Хлопець

Молодим нашим дівчатам за цей стіл багатий!

Всі разом: Бажаємо миру і добра!

Звучить « Пісня про добро» (Додаток

Додатки

Додаток 1

Добрий вечір, дівчино, куди йдеш

— Чи то ж би я розуму не мала,

Щоб я тобі правдоньку казала?

-Добрий вечір, дівчино, чия ти?

Чи вийдеш ти на вулицю гуляти?

-Не питайся, козаченьку, чия я ,

Як вийдеш ти на вулицю, вийду й я.

-Дівчинонько-серденько, куди йдеш?

Скажи мені правдоньку, де живеш!

Додаток 2

Мамина сорочка

Додаток 3

Од Києва до Лубен

Додаток 4

Як служив я в пана

Додаток 5

Сало

Додаток 6

Як у нас на Україні

Додаток 7

Варенички

Додаток 8

Щастя вам

Автор: 

Відділ освіти
Волноваської райдержадміністрації
Валер’янівська загальноосвітня школа I—IIIступенів
Сценарій свята
«Українські вечорниці»
Із досвіту роботи
вчителя музики
Федченко Г.І. та
класного керівника
Шотової Н.П.
Українські вечорниці
Мета: Відтворити обряд проведення вечорниць і показати його красу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити добре і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

Оформлення: Інтер’єр селянської хати, лави півколом, застелені українськими  килимами, на столі скатертина в українському стилі, збоку – піч, рогачі, лопата. Стіни прикрашено вишиваними рушниками.

Страви: вареники з картоплею, сиром, капустою.

Учасники вечорниць – учні, педагоги, гості.

За сценою учні співають куплет пісні «Ой, у гаю, при Дунаю».

Ведуча: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня.

Ведучий: Українська пісня!…Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну. Який митець не був натхненний  її мелодіями!… Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава.

Ведуча: Співа Дніпро,  відлунюють Карпати

Цей голос чути   селам і містам

Ми хочемо усіх вас привітати

Здоров’я й щастя побажати Вам.

Ведучий: Ласкаво просимо! Ласкаво просимо!

Моя Вкраїно щиро промовля.

Ласкаво просимо!! Ласкаво просимо!!

Братерством наша славиться земля.

Ведуча: Добрий вечір,  добрим людям

Радо вас вітаємо.

Українські вечорниці

Ми розпочинаємо!

На сцену виходить господиня з хлібом-сіллю.

Господиня: Добрий вечір, щедрий вечір!

З щастям, любі друзі!

Честь і шана людям сивим,

Працьовитим і дбайливим.

Слава мамам і бабусям,

Слава хлопцям і дівчатам,

Неспокійним і завзятим.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро

Прийміть каравай наш із жита, пшениці

Лакаво всіх просимо на вечорниці!

Господар: українські вечорниці

Починаєм перший раз

Хай веселий сміх іскриться

У серці кожного із нас!

Хай дзвінке, веселе слово

Пружно рветься в небеса

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

Кланяються. Господиня дає гостям хліб-сіль.

Ведучі виходять. На сцені з’являється  господиня вечорниць, починає застеляти  скатертиною стіл, чепуриться, сідає до столу.

Господиня: А ти пам’ятаєш, яка я була молода?

Господар: Була – була!

Господиня: А красива яка була?

Господар: Була – була!

Господиня: А яких пісень ти мені співав! Пам’ятаєш?

Господар: Співав – співав!

Співають пісню «Ніч яка місячна»

Господиня: А де ж це наша доня?

Господар: Мабуть, до свого Гриця пішла.

Господиня: Та я ж двері зачинила!

Господар: А ти пам’ятаєш, як до мене через вікно тікала? Мати тебе  також не пускала.

Господиня: Пам’ятаю, пам’ятаю! Ой! Що це ми з тобою сидимо? Зараз вже гості до нас прийдуть.

В цей час заходять куми.

Кума: Добрий вечір  вашій хаті!

Господиня: Ой, куми прийшли! Добрий вечір! Сідайте, будь ласка.

Стук у двері. Заходять дівчата,  одягнені в українське вбрання.

Дівчата: Тітонько, можна до вас на вечорниці?

Господиня: Можна, дівчатка, заходьте, будь ласка!

Дівчата: Добрий вечір вашій хаті!

Господиня: І вам вечір добрий! Сідайте у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчина: Тітонько, які у вас гості хорошїї зібралися!

Господиня: Гості і справді хороші.

Дівчата співають пісню «Зеленіє жито»

Дівчата сідають, виймають рукоділля, вишивання. Стара жінка сідає за прялку чи веретено.

Дівчата: Сядемо, сядемо, заспіваємо

А ж усе, що тільки знаємо.

Потім підемо спати,

Щоб раненько встати.

Виконують пісню «Ой у вишневому саду».

Кума: Дівчата, голубоньки, душечки не крайте, веселої заспівайте.

Дівчата співають пісню «Заспіваймо пісню веселеньку»

Дівчина: А де ж це наші хлопці?

В цей час чується пісня: «Ти ж мене підманула». Її виконують хлопці, які їдуть на вечорниці.

Хлопці: (стукають у двері)

Добрий вечір вам, дівчата,

Та вам, молодиці,

Чули ми, що в цій хатині

Будуть вечорниці.

Господар: Хлопцям і дівчатам, і гостям у нашій хаті добрий вечір, щедрий вечір!

Господиня: (запрошує хлопців) Хоч не знаємо – звідки ви, чи з полудня, чи з півночі – в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати та з дівчатами пісню заспівати.

Виконують пісню «Ой, на горі два дубки»

Господиня: А хто з вас   смішне нам щось розкаже?

Читають народні усмішки.

Дівчина: (підходить до одного з хлопців)

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротях, крутить головою

Він, сердяга, як побачив,  та через городи,

Заплутався в бур’яні та й наробив шкоди.

Хлопець: У Валер’янівці  густо хати,

Вітер не провіє,

Сама мати ложки миє,

Бо дочка не вміє.

Дівчина: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,

Сидить гуска над водою, вирячила очі,

Він до неї: гиля, гиля – вона й полетіла,

Коли б не втік осокою, була б Гриця з’їла..

Хлопці: Дівчата, давайте замість суперечок разом пісню заспіваймо.

Виконують пісню «Ой, у вишневому садочку».

Дівчина: Народ скаже, як  зав’яже. Скільки отих приказок в народі ходить.

Не злічити, ні переказати. Питаєте, хто їх вигадує? Приказка з самого життя народжується.

Дівчина: Навчальне слово народу застерігає: «Не говори пишно, щоб тобі на зле не вийшло», «Хто своєї хати цурається, той сам себе стидається», «Хочеш їсти калачі, не сиди на печі».

Дівчина: Дівчата, щось ніженьки притомилися, гайда хоровод водити.

Дівчата співають пісню «Ой, є в лісі калина»

Сусідка: Ой, люди добрі, а мій чоловік їздив в гості за Дон, так там теж про калину співають. Хоч і кажуть: «Нема України без верби і калини», та про нашу калину і там співають.

Вокальна група виконує пісню «При долині куст калини»

Хлопець: Дівчата, щось нам їсти захотілось!

Дівчата: Так ми зараз вареників наваримо.

Дівчата виконують  пісню «А мій милий вареничків хоче»

Хлопець: Був я друзі у Тюмені,

Добрі варять там пельмені,

Та немає краще для кішок

Українських галушок.

І пшеничні,  і  гречані, і на салі, і сметані

Ось які – українські галушки.

Хлопець: Був я, друзі, на Кавказі, там харчо – згориш відразу

Аж в очах зірки світились, та галушечки все снились.

І на салі, і сметані, і пшеничні,  і  гречані

Ось які – українські галушки.

Господар: Любі друзі, поспішайте до нас в гості, завітайте,

Будемо ми вас частувати, варенички (галушки) подавати.

І на салі, і сметані, і пшеничні,  і  гречані

Щоб цей вечір пам’ятали, ще й на торік завітали.

Пригощають гостей варениками.

Господар: Думи у вас притомилися

Ніжки до танцю самі просилися

Гей, музики, гарно грайте

Серце наше звеселяйте.

Пісня «Розпрягайте, хлопці, коней»

Хлопець: А ну, вжарте, музики,

У мене нові черевики

Всі до танцю, веселіше

Не шкодуйте підошов.

Танець з коромислом

Дівчина: Люди добрі, бачите, оце парубки, так парубки! Не то що наші халамидники.

Дівчина: Не кажи, Солохо, мій чоловік тільки й знає, що по шинкам вештається. Моя воля,  я б його на базар, та й продала.

Пісня «Їхали козаки»

Хлопець: Було гарно у вас повеселитися

Та вже час прощатися.

Дівчина: Щиро дякуємо за хліб, за сіль

За теплу ласку – за це вам бубликів в’язка.

Господар: Спасибі щире всім, хто сьогодні, в цьому залі брав участь у нашому святі.

Господиня: Шановні гості!

Все, що в серці мали

Вам подарували

Світлу мрію й казку

Нашу пісню й ласку

Щебет солов’їний

Славу України

Всі виходять, кланяються. Співають пісню.

Всі: Наші вечорниці  вже кінчати час

Кращі побажання ви прийміть від нас

І в вас, і в нас хай буде гаразд

Щоб ви і ми щасливі були.

Прощавайте, друзі, низький вам уклін

Доброго здоров’я зичимо вам усім,

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були

Господиня: Бувайте здорові, живите багато

І ще приїжджайте до нашої хати.

Кланяються.

Додаток

Ой, на горі два дубки – 3р.
Зібралися до купи.
Вітер дуба хитає – 3р.
Козак дівку питає:
Ой, дівчино, чия  ти -3р.
Чи вийдеш гуляти?
Ой, не питай чия я – 3р.
Вийдеш ти, то вийду й я.
А я в батька один син – 3р.
До гулянки хоч би з ким.
А я донька мамчина – 3р.
Цілуватись навчена.
Ой, на горі два дубки – 3р.
Та й звелися до купки.

Наші вечорниці вже кінчати час
Кращі побажання ви прийміть від нас
І в вас, і в нас хай буде гаразд
Щоб ви і ми щасливі були.
Прощавайте, друзі, низький вам уклін
Доброго здоров’я зичим вам усім.
І в вас і в нас хай буде гаразд
Щоб ви і ми щасливі були.